Багато зарубіжних і вітчизняних педагогів вважають ефективним такий вид роботи як кейс-метод (від англ. саsе studу – вивчення ситуації). У вітчизняній педагогіці він відомий як метод ситуативного навчання на конкретних прикладах.
Широко кейс-метод застосовується під час вивчення економіки та бізнес-наук. Використання кейс-методу також здобуло поширення у педагогіці, медицині, юриспруденції, математиці, хімії, фізиці, культурології та політології.
Батьківщиною кейс-методу є США. Використання цього методу в навчальній системі США розпочалось ще на початку XX століття в галузі права та медицини. Однак провідна роль у поширенні цього методу належить Гарвардській школі бізнесу. На початку 20-х рр. минулого століття декан Гарвардської школи управління бізнесом у Бостоні Дін Донхем переконав своїх колег-викладачів використовувати цей метод на заняттях. 1921 року у Гарвардській школі бізнесу було видано перший збірник кейсів. “Новий” метод мав неабиякий успіх і поступово перетворився на основний метод навчання на факультеті. Навчання відбувалося за схемою, коли учні-практики пропонували конкретну ситуацію (проблему), а потім робили аналіз проблеми та надавали відповідні рекомендації.
Кейс-метод або метод ситуаційних вправ є інтерактивним методом навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності. Він сприяє розвитку винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити аналіз і діагностику проблем. Гарвардська школа бізнесу подає таке визначення кейс-методу: "Метод навчання, за яким студенти та викладачі беруть участь у безпосередньому обговоренні ділових ситуацій та задач". Ці кейси, зазвичай, підготовлені в письмовій формі та сформульовані, виходячи з досвіду реальних людей, що працюють у сфері підприємництва, читаються, вивчаються та обговорюються студентами чи учнями. Вони є основою для проведення бесіди, дискусії в групі під керівництвом викладача. Тому кейс-метод є одночасно і особливим видом навчального матеріалу, і особливим способом використання цього матеріалу в навчальному процесі
”
Кейс – це події, які реально відбулися в певній сфері діяльності і які автор описав для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії, підштовхнути учнів до обговорення та аналізу ситуації, до прийняття рішень".
Таким чином, ситуаційна вправа або кейс – це опис конкретної ситуації, який використовують як педагогічний інструмент, що допомагає:
• глибше зрозуміти тему, розвинути уявлення;
• отримати грунт для перевірки теорії, дослідження ідей, виявлення закономірностей, взаємозв’язків, формулювання гіпотез;
• пробудити інтерес, підігріти цікавість, заохотити мислення та дискусію;
• отримати додаткову інформацію, поглибити знання; переконатися у поглядах;
• розвинути і застосувати аналітичне і стратегічне мислення, вміння вирішувати проблеми і робити раціональні висновки, розвинути комунікаційні навички;
• поєднати теоретичні знання з реаліями життя, перетворити абстрактні знання у цінності і вміння .
Етапи роботи над кейсом
Діяльність учителя ( до заняття )
- Підбирає кейс.
- Визначає основні і допоміжні матеріали для підготовки учнів.
- Розробляє сценарій заняття.
Діяльність учня (до заняття)
- Одержує кейс і список рекомендованої літератури.
- Індивідуально готується до заняття.
Діяльність учителя ( підчас заняття )
- Організовує попереднє обговорення кейса.
- Поділяє групу на підгрупи.
- Керує обговоренням кейса.
- Діяльність учня (підчас заняття)
- Ставить запитання, що поглиблюють розуміння кейса і проблеми.
- Розробляє варіанти рішень.
- Бере участь у прийнятті рішень.
- Оцінює роботу учнів.
- Оцінює прийняті рішення і поставлені запитання.
Діяльність учня (після заняття)
Основними елементами кейсу є:
• Анатомія (структура) кейсу.
• Середовище: де відбуваються події в кейсі.
• Тема: про що йде мова у кейсі.
• Питання: які піднімаються питання у кейсі.
• Дані: яка інформація подається у кейсі.
• Розв’язок кейса: який вимагає певного стилю мислення (дедуктивний – застосування теорії, індуктивний – створення теорії, конвергентний -аналітичний, дивергентний – творчий).
• Аналіз кейса: результат, який необхідно досягнути (закритий кейс – єдина відповідь, відкритий – кілька можливих відповідей).
• Час, необхідний для обговорення (мало часу, багато часу). Існують наступні типи кейсів: кейс-випадок, кейс-вправа і кейс-ситуація. Кейс-випадок – це короткий кейс, який розповідає про окремий випадок. Його можна використовувати під час заняття, для того, щоб проілюструвати певну ідею або підняти питання для обговорення. Даний кейс можна прочитати дуже швидко і тому учням не треба готуватися вдома. Кейс-вправа – надає учню можливість застосувати на практиці здобуті навички. Найчастіше використовується там, де необхідно провести кількісний аналіз. Кейс-ситуація – класичний кейс, що вимагає від учня аналізу ситуації. В ньому найчастіше ставиться запитання: “Чому ситуація набула такого розвитку і як становище можна виправити?”. Кейс-ситуація, як правило, вимагає чимало часу для ознайомлення, тому з метою економії часу бажана попередня підготовка вдома.
Схема роботи над кейсом-ситуацією:
1. Аналіз – пошук причин появи симптомів.
2. Виявлення справжньої причини.
3. Пошук варіантів рішення.
4. Вибір оптимального рішення.
5. Реалізація.
6. Контроль.
Звичайно, кейс-метод не принесе користі, якщо його відірвати від інших тем навчального процесу.
Під час використання кейс-методу навчання необхідно дотримуватися певних правил складання кейса, брати до уваги особливості роботи з кейсом у різних вікових групах, дотримуватися організаційних правил роботи над кейсом у групі і, крім того, слід правильно визначити роль учителя, оскільки під час використання кейс-методу роль педагога суттєво відрізняється від традиційної.
Правила створення кейса:
– визначається дія і діючі актори, при цьому можна дати їхній опис, наприклад, що робить певна людина, у неї є такі достоїнства, такі-то недоліки;
– описується ситуація (симптоми);
– вказуються елементи антуражу.
Коли складена схема кейса, необхідно визначити його методичну мету, що стане його віссю. Методичною метою застосування кейс-методу може бути й ілюстрація до теорії, і чисто практична ситуація, і їхнє поєднання. Однак у будь-якому випадку мета має бути вагомою, щоб робота з кейсом зацікавила учнів. Цьому сприятиме напруженість ситуації, описаної в кейсі, конфлікт, навіть драматичність, що вимагають прийняття швидких рішень. Отже, зміст кейса повинен відображати навчальні цілі.
Кейс може бути коротким чи довгим, може викладатися конкретно або узагальнено. Слід утримуватися від надмірно насиченої інформації та інформації, що не має безпосереднього відношення до теми, що розглядається. У цілому кейс має містити дозовану інформацію, яка дозволяла б учням швидко зрозуміти суть проблеми та надавала б усі необхідні дані для її вирішення. Кейси не повинні бути занадто великими. Об’ємні кейси більше підходять для підсумкових занять, для поточних занять краще використовувати невеликі. Практика показує, що максимальний обсяг кейса у 5-9 класах не повинен перевищувати 0,5 - 2 сторінок залежно від віку учня.
Кейс-метод сьогодні активно застосовується навчальних закладах України:школах, технікумах, вищих навчальних закладах, оскільки відповідає вимогам часу і має великі можливості для формування компетентної особистості.
Джерела:
1. Лекция 11-12 кейс-метод, кейс технология [Електронний ресурс]/НФПК – Режим
доступу: http://www.openclass.ru/node/284481.
2. Вказівки до підготовки завдань за кейс-методом [Електронний ресурс]/ ПЕДКАБІНЕТ
блог для викладачів СТБО – Режим доступу:
https://pedkab.wordpress.com
3. Доклад по математике «Применение кейс-технологий на
уроках математики» [Електронний ресурс]/ VIDEOUROKI – Режим доступу: http://videouroki.net/filecom.php?fileid=98697337
4.
Case
– технологии на уроках математики [Електронний ресурс]/ Фестиваль педагогических идей «Открытый урок» – Режим доступу: http://festival.1september.ru/articles/593299/
Немає коментарів:
Дописати коментар